Вивчено питання взаємодії армії та політичної влади. Встановлено, що за різних політичних умов армія впливає на політику диференційовано: або це реакційна політична роль, або патріотична, або миротворча. Наведено приклади проявів самостійності армії в різних країнах і в різні часи, висвітлено динаміку військових переворотів за період з 1963 по 1985 рр., їх причини.

Досліджено питання можливості переходу до організації української армії на професійних засадах: аргументи на користь цього, основні аспекти такого переходу (економічний, військовий, соціально-політичний), а також питання військового бюджету, формування резервів. Наведено таблиці, що ілюструють військові видатки деяких країн. Порівняно Збройні Сили України та її сусідів за окремими критеріями.

Розглянуто можливий варіант воєн нового століття, що базується на наслідках військово-технічної революції (ВТР) та сучасних тенденціях збройної боротьби. Визначено особливості ВТР, основні тенденції сучасної збройної боротьби. Зроблено прогноз щодо ймовірного характеру, географії, сфер боротьби, зброї можливих воєнних конфліктів. Наголошено на необхідності зважати на світові тенденції щодо використання зброї, особливості сучасного етапу ВТР через відставання України у сфері озброєння, що є загрозою для національної безпеки країни.

На прикладі деяких країн Заходу (США, Німеччини, Польщі) висвітлено взаємодію армії та релігії. Проаналізовано необхідність створення військово-релігійної служби в українській армії та її ймовірні завдання.

Розглянуто механізми цивільного контролю за збройними силами, різні підходи до вирішення цієї проблеми. Система цивільного контролю дозволяє обмежити використання армії в антиконституційних цілях. У правовій демократичній державі життя та діяльність армії контролюється не тільки державними інститутами, але й усією суспільно-політичною системою, зокрема, рядовими громадянами. Наголошено, що такий досвід є дуже важливим для трансформаційних процесів, що тривають в Україні.

Досліджено види тероризму. Виділено ряд критеріїв для класифікації цього явища.

Розкрито теоретичні засади політології як науки. Описано теорію демократичного суспільства, висвітлено особливості функціонування інститутів державного управління сучасної України за умов продовження трансформаційних процесів у державі та залучення її у світові політичні процеси як повноправного члена світової спільноти. Проаналізовано роль Збройних Сил у демократичній державі, її становлення, соціально-економічні умови розвитку демократії в Україні, основні напрямки зовнішньої політики держави.

Раскрыты теоретические основы политологии как науки. Описана теория демократического общества, освещены особенности функционирования институтов государственного управления современной Украины в условиях продолжения трансформационных процессов в государстве и привлечения ее в мировые политические процессы как полноправного члена мирового сообщества. Проанализированы роль Вооруженных Сил в демократическом государстве, его становление, социально-экономические условия развития демократии в Украине, основные направления внешней политики государства.

Розглянуто тероризм як явище, що має складну структуру. Виділено ознаки тероризму, досліджено теорії, що пояснюють джерела насильства, його прояви, проаналізовано риси сучасного тероризму. Зауважено, що проникнення в сутність тероризму як суспільного явища може бути продуктивним для з'ясування різноманітних форм його прояву і всього спектру причин, що його породжують.

Проаналізовано становлення та розвиток соціології в Україні. Викладено основні положення про суспільство як соціальну систему. Розглянуто питання соціології політики, особи, механізми соціальної діяльності та поведінки особи, соціальної структури та політичної системи в країні, соціології економіки, міста, села. Висвітлено проблеми соціології релігії, права, культури, виховання, а також демографічних процесів.

Проанализированы становление и развитие социологии в Украине. Изложены основные положения об обществе как социальной системе. Рассмотрены вопросы социологии политики, личности, механизмы социальной деятельности и поведения личности, социальной структуры и политической системы в стране, социологии экономики, города, села. Освещены проблемы социологии религии, права, культуры, воспитания, а также демографических процессов.

Розглянуто методологічні основи соціально-філософського аналізу взаємодії армії та суспільства, які сформувалися протягом історії людської цивілізації. Для виокремлення власне соціально-філософського бачення означеної проблеми використано класичну зарубіжну філософську думку. Доведено, що існуючу низку концепцій взаємодії армії та суспільства можна поділити на два великі класи: атрибутивний, де зроблено акцент на армії як атрибуті суспільства; реляційний, де акцентовано увагу на взаємодії армії та суспільства крізь призму відносин на елементарному та складному комунікативному рівнях.

Створено соціально-філософську концепцію місця та ролі армії в суспільстві за умов трансформації, у контексті якої на підставі аналізу взаємозв'язків армії та суспільства в економічній, соціальній, політичній і духовній сферах життєдіяльності розкрито специфіку, типологію та форми взаємодії армії та суспільства за сучасних умов, запропоновано моделі оптимізації цієї взаємодії у пострадянських країнах. Здійснено апроксимацію характеру розвитку сучасної збройної боротьби на оборонну політику держави у сфері економіки. Висвітлено особливості трансформації даних держав та її вплив на соціальні процеси у Збройних силах. Визначено місце та роль армії за умов демократичного суспільства. З'ясовано суть глобальних проблем сучасності та особливості їх впливу на життєдіяльність Збройних сил. Обгрунтовано головні напрямки оптимізації взаємодії армії та суспільства у перехідних системах. Запропоновано конкретні заходи в соціальній, економічній, політичній і духовній сферах життєдіяльності суспільства, що мають сприяти підвищенню бойової готовності та боєздатності Збройних сил України.

Висвітлено історію філософії та її значення для формування філософської культури військових кадрів, роль філософії у розвитку суспільства та Збройних сил України. Розкрито проблеми онтології та гносеології, сутність теорії пізнання, особливості філософського вчення про буття та матерію. Проаналізовано філософські проблеми походження і буття людини, розглянуто основні закони діалектики. Викладено основи соціальної філософії, соціально-філософську концепцію суспільства. Увагу приділено проблемам етики та естетики, логіки, релігієзнавства.

Розкрито теорію конфлікту, що концептуалізована багатьма соціальними науками. Розглянуто проблеми юридичної конфліктології, яка в межах правового підходу наближається до предмета конфліктологічної науки. Проаналізовано джерела, рушійні сили, причини та мотивації конфліктів, їх динаміку. Надано характеристику суб'єктам - учасникам конфлікту. Наведено види соціальних конфліктів, а також шляхи та технології їх подолання.

Надано та проаналізовано найбільш важливі компоненти правової культури. Запропоновано поняття правової культури демократичного суспільства, правосвідомості громадян у демократичному суспільстві. Доведено, що рівень правової культури громадян сучасної України потребує покращання. Запропоновано шляхи подальшого удосконалення правової культури громадян України.

Проаналізовано особливості українського демократичного транзиту, показано існуючий стан справ в Україні з розбудовою правової держави та формуванням громадянського суспільства, обгрунтовано, що сутнісна зміна становища в Україні можлива лише завдяки реалізації на практиці ідей демократії.

Розглянуто ораторське мистецтво в системі суспільних комунікацій. Досліджено перешкоди контакту оратора й аудиторії й їх урахування в організації аудиторії. Акцентовано увагу на правилах і помилках у висуненні тези, аргументації та демонстрації. Розкрито поняття та загальні ознаки мовної культури оратора. Розглянуто виникнення юридичного красномовства в епоху античності. Наведено види та принципи ділового красномовства юриста. Розкоито сутність, принципи та прийоми полеміки як форми ораторського мистецтва.

Розкрито зміст сучасної політичної науки як навчальної дисципліни, яка визначає систему категорій і понять, предмет і методи, закономірності та функції політології. Викладено основні проблеми науки про політику, політичну владу та громадянське суспільство, сучасні політичні відносини, системи та режими, інститути та політико-правові процеси, що відповідають змісту державного стандарту. Наголошено, що вивчення політології розширює та збагачує знання студентів, посилює теоретико-методологічну і професійну підготовку. Підкреслено, що політологія - один із засобів сучасної соціалізації особи й формування політико-правової культури, залучення до демократичних цінностей. Наголошено, що знання основ політології також необхідне для виконання багатьох функцій юриста, вирішення конкретних завдань юридичної діяльності. Розкрито проблеми сучасної політології.

Досліджено соціально-філософські, політичні та соціально-правові проблеми розвитку громадянського суспільства, методологічні підходи та понятійні конструкти. З'ясовано чинники формування та розвитку громадянського суспільства в Україні, роль права та правової культури в процесі розбудови громадянського суспільства. Виявлено особливості взаємодії громадянського суспільства та правової держави за умов нестабільності.

Розкрито предмет, поняття та структуру міжнародної інформації, викладено її методи та функції. Проаналізовано інформаційно-аналітичну діяльність у міжнародних відносинах, добування й обробку документів міжнародної інформації, міжнародну інформаційну діяльність. Розглянуто питання основних категорій споживачів та їх інформаційну культуру. Наведено технології проведення оглядів різних міжнародних аналітичних агенств. Викладено правовий аспект діяльності та класифікації сучасних міжнародних інформаційних систем. Розкрито поняття публічної сфери й її формування за умов України. Досліджено питання національної безпеки України й її складові частини.

Розглянуто місце та роль правового виховання в процесі формування правової культури громадян України, яку визначено як ціннісно-нормативну систему, орієнтовану на ідеали права, гуманізму та демократії, що схвалюється більшістю населення в суспільстві, відповідає прагненню українського народу до досягнення всебічного розвитку кожної особистості, кожної нації, що мешкають в Україні, забезпеченню миру та добробуту кожної родини. Відзначено, що головним чинником формування національної правової культури України є правове виховання, завдяки якому громадянин адаптується до тих норм, цінностей, законів, які існують у соціумі, набуває необхідних соціальних якостей для входження в суспільство як певну правову систему. На основі результатів соціологічного дослідження "Цінності - грудень 2006", проведеного в усіх областях України, АР Крим і м. Київ (2 032 респонденти, у тому числі 691 людина віком від 18-ти до 35-ти років). Доведено, що українці в цілому визначають себе прибічниками демократії, в той же час відзначено тенденцію зростання частки тих, хто віддає перевагу авторитаризму. Показано, що місце та роль правового виховання детерміновані його цілями та завданнями. Проаналізовано принципи, способи, форми та засоби правового виховання, запропоновано критерії оцінки правового виховання громадян України.

Рассмотрены место и роль правового воспитания в процессе формирования правовой культуры граждан Украины, которая определена как ценностно-нормативная система, ориентированная на идеалы права, гуманизма и демократии, что одобряется большинством населения в обществе, отвечает стремлению украинского народа к достижению всестороннего развития каждой личности, каждой нации, проживающих в Украине, обеспечению мира и благополучия каждой семьи. Отмечено, что главным фактором формирования национальной правовой культуры Украины является правовое воспитание, благодаря которому гражданин адаптируется к тем нормам, ценностям, законам, существующим в социуме, приобретает необходимые социальные качества для вхождения в общество как некую правовую систему. На основе результатов социологического исследования "Ценности - декабрь 2006", проведенного во всех областях Украины, АР Крым и г. Киев (2032 респондента, в том числе 691 человек в возрасте от 18-ти до 35-ти лет). Доказано, что украинцы в целом определяют себя сторонниками демократии, в то же время отмечено тенденцию роста доли тех, кто отдает предпочтение авторитаризму. Показано, что место и роль правового воспитания детерминированы его целями и задачами. Проанализированы принципы, способы, формы и средства правового воспитания, предложены критерии оценки правового воспитания граждан Украины.

In the article a place and role of legal education is examined in the process of forming of legal culture of citizens of Ukraine. It is rotined that a place and role of legal education is determined his aims and tasks. Principles, methods, forms and facilities of legal education, are analyzed, the criteria of estimation of legal education of citizens of Ukraine are offered.